Дещо про ножі прихованого носіння.

Вітаємо шановні читачі !

Сьогодні на нашому блозі ми зупинимось на ножах прихованого носіння. Тема достатньо, не менш ніж самі ножі прихованого носіння, мало відома, тому, маємо надію, Вам буде цікаво дізнатись які переваги, конструкція, способи носіння та історія розвитку супутні цим «таємним помічникам» !

«Приховане носіння ножів має дві переваги:

1. Ножа не видно, і користувач справляє враження неозброєного людини.
2. Користувач може при необхідності використовувати фактор несподіванки, який не слід недооцінювати.

Те ж саме, зрозуміло, відноситься до складних ножів, хоча багато професіоналів, які працюють в службах безпеки, вважають за краще все ж ножі зі статичним клинком.

Клинок не слід розкривати, якщо людина знаходиться в стані високого нервового напруження, що може стати джерелом небезпеки, неправильного поводження зі зброєю, і привести до непотрібних поранень.

Минула так звана тактична перевага в часі, коли ніж необхідно було вийняти або розкрити якнайшвидше, сьогодні вже не є такою актуальною, так як сучасні складні або викидні ножі розкриваються блискавично.

Що стосується ножів зі статичним клинком, то вирішальним критерієм є їх розмір. Зрозуміло, загальна довжина ножа не повинна перевищувати певний розмір, інакше носити ніж буде досить незручно і швидко вийняти його з піхов значно важче.

Ферберн займався цією проблемою вже під час своєї служби в поліції в Шанхаї в 30-х роках. Спільно з двома американцями, Самюелем Ітоном (Samuel Yeaton) і Семом Муром (Sam Moore), котрі служили в морській піхоті, він розробив шкіряні піхви через плече, в яких ніж містився рукояткою вниз.

Сьогодні, як і в ті часи, такий спосіб прихованого носіння ножа є найбільш поширеним. Перші "потаємні" ножі зявилися на ринку холодної зброї лише через кілька десятиліть, якщо не брати до уваги окремі екземпляри, виготовлені для спецслужб, але продавалися як колекційні екземпляри.

Нові ножі отримали назву так званих "шевських ножів". На тильній стороні піхов вони мали пружинний сталевий затиск, що дозволяв кріпити їх у халяву чобота, на поясі брюк або у внутрішньому нагрудній кишені. На жаль, затиск розташовувався на піхвах таким чином, що ніж можна було носити тільки рукояткою вгору.

Такий спосіб носіння ножа підходить при кріпленні ножа на поясі брюк, але не годиться в двох інших випадках. Якщо необхідно дістати ніж з халяви, то спочатку доводиться підняти штанину вгору. Набагато практичніше було б, якби піхви розташовувалися рукояткою вниз - в цьому випадку користувачеві просто достатньо просунути руку між чоботом і штаниною.

Те ж саме відноситься до носіння ножа у внутрішній нагрудній кишені, коли користувачеві доводиться зігнути руку в лікті на рівні грудей і вихоплювати ніж напівкруговим рухом в безпосередній близькості від особи.

З тактичної точки зору, той, хто носить ніж за халявою, позбавлений ефекту раптовості, а хто тримає ніж в нагрудній кишені, може сам пошкодити себе.

Першими відомими ножами, ношеними за халявою, вважаються ножі "Марк I" фірми "Гербер" і "Комманд I", а також "Трупер" (Trooper) фірми "Кершоу". Для другого покоління моделі "Гардіан" (Guardian) Гербер розробив таку конструкцію піхов, яка допускала різні способи носіння.

На початку 80-х років звернув на себе увагу майстер Том Марінджер (Tom Maringer), який сконструював піхви для прихованого носіння з кайдексу. Його колега Бад Нілі удосконалив цю конструкцію, розробивши цілий ряд елементів кріплення з кайдексу, крім того, ножі Нілі були дуже плоскими, що створювало додаткову зручність для носіння їх під одягом.

Якщо на самому початку клинки його ножів мали тільки форму "Танто", то сьогодні в асортимент його ножів входять ножі з клинками самої різної форми. У 1998 році він передав ліцензію на виготовлення розробленої ним системи піхов фірмі "Бекер", яка виробляє його ножі в дещо зміненому вигляді і з різними формами клинків і накладок для рукояток.

Поряд з фірмою "Бекер" приблизно таку ж конструкцію піхов, але зроблених з поліаміду, виробляє також фірма "Коламбія Рівер Найф & Тул".

До безперечних лідерів серед майстрів, що виготовляють ножі для прихованого носіння, відноситься Джеймс Піорек. Свої привабливі ножі, сильно нагадуючі японські, він поставляє разом з великою кількістю піхов різних конструкцій, що дозволяють кріпити їх під пахвою, на спині або передпліччі.

Зокрема, його піхви "Execulite" надають можливість зручно носити і легко виймати ножі з клинками, довшими, ніж стандартні.

Наступними ножами, які задають напрямок у розвитку галузі, є ножі, які носять в піхвах з кайдексу, що кріпляться на шиї просто за допомогою ланцюжка або нейлонового шнуру. В американському лексиконі існує для цього поняття "Neck Knives" - шийний ніж. Щоб ножі не впадали в очі, їх носять під пуловером або Т-подібної майкою.

Такі ножі порівняно легко і зручно носити на тілі, якщо, зрозуміло, вони не перевищують певний розмір і вагу. Майстер Уолтер Бренд виготовляє свої ножі з вищезгаданих причин без накладок або з дуже плоскими накладками з мікарти.

Бад Нілі на перевагу нейлоновому шнуру обирає ланцюжок, так як вважає, що нейлоновий шнур таїть в собі потенційну небезпеку для власника ножа, якщо справа раптом візьме для нього серйозний оборот і противник захоче схопитися за шнур. Ланцюжок же в таких випадках при певному зусиллі рветься, тому удушення тут виключається.»

(http://kombat.com.ua/knifes/knife32.html)

Підводячи підсумок, слід сказати, що ножі прихованого носіння мають наступні відмінності по відношенню до звичайних тактичних ножів:

1. Не великі, компактні розміри ножа;
2. Можливість кріплення та носіння на окремих, прихованих ділянках одягу, тіла людини;

Вище наведене дає можливість з максимальною ефективністю використати ефект раптовості, що і є основною тактичною характеристикою ножів даного типу.